МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙ В НАВЧАННІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

    Українська мова створює основу для інших предметів школярів, застосування знань на практиці, розвитку творчих нахилів. І це цілком можливо, якщо знання, які здобувають учні, орієнтовані не на формальне запам’ятовування, а на осмислення фактів, процесів, на з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між діями людини і кінцевими результатами.
    Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.
    Для того, щоб розвивати інтерес учнів, успішно розв’язати завдання навчання та зробити процес навчання й виховання найбільш ефективним, я намагаюся широко впроваджувати в свою роботу інтерактивні технології навчання, нові інформаційні технології та різні види дидактичних засобів навчання.
    На уроках української мови я намагаюсь не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу дізнатися». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити», вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета моєї педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.
    На  уроках доцільно використовувати презентації, схеми, таблиці різного змісту, індивідуальні картки-завдання різних рівнів складності, навчальні та наочні посібники.
    Головною метою навчання дітей в школі має бути не озброєння учнів знаннями, а виховання їхнього розуму. Вищим проявом розуму є уміння знайти спільну причину багатьох часткових явищ, уміння знайти нестандартний розв’язок тривіальної задачі та знайти творче рішення.
    Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку-знання, уміння, навички залежать від здібностей-здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Безумовно, рівень розвитку творчих здібностей особистості обмежується наявними у неї інтелектуальними здібностями. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку.
    На мій погляд, зміст уроків української мови має не лише інформаційну спрямованість, але й дає змогу кожній дитині проявити себе, відчути радість творчості. Під час практичної діяльності відбуваються внутрішні глибинні зміни, які виникають у свідомості школярів.Враховуючи цей фактор, на  уроках потрібно виконувати міжпредметні зв’язки з опорою на предмети: інформатика, українська та світова література, російська мова, креслення, образотворче мистецтво, географія, музика.
    Навчально-виховні завдання на уроках вирішувати, головним чином, у процесі практичного навчання, що включає вправи, творчі завдання, уроки-подорожі, уроки-казки, оглядові уроки, тощо. Намагатися, щоб кожне заняття проходило в формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання – це значною мірою підвищує інтерес до уроку.
    Ще К.Д.Ушинський писав: «...навчання без всякого інтересу і взяте тільки силою примушення...вбиває в учневі тягу до навчання, без якого він далеко не піде».
    Ставити за мету, щоб на кожному уроці панувала атмосфера співробітництва вчителя та учнів. При викладенні нового матеріалу задавати учням питання, які активізують мислення: «Де можна застосувати ті чи інші знання, уміння, навички, «Що отримаємо, якщо зробимо навпаки?» Без цілеспрямованої підтримки вчителя учні втрачають природну допитливість, діяльність. Мислення учнів відточується в процесі постійного тренування. Для цього на уроках використовую ребуси, кросворди, логічні завдання, проблемні питання, тощо.
    Великий вплив на формування інтересу мають форми організації навчальної діяльності. Тому надаю особливу увагу постановці пізнавальної мети уроку, показу практичної значимості результатів праці, грамотному поясненню програмного матеріалу, чіткій структурі уроку.
    При мотивації уроку  використовувати девіз уроку. Це можуть бути прислів’я, крилаті слова:
ü Бачити та створювати нове – велике задоволення (Ф.Вольтер).
ü Немає більшого щастя, ніж те, яке відчуває людина, осяяна ідеєю (Т.С. Альтов).
ü Щоб навчитися мислити, треба спочатку навчитися творити (Джанні Родарі).
ü Не тільки сама істина дає впевненість, але й пошук її (Б.Паскаль).
ü Знання збираються по краплині, як вода в долині (Укр. прислів’я)
ü Не кажи чому вчився, а чого пізнав (Укр. прислів’я).
ü Надто знай, та ще й питай (Укр. прислів’я).
ü Вчаться на інших дивлячись (Укр. прислів’я).
ü Якщо не висловлено протилежної думки, немає з чого вибирати найкраще (Геродот).
    Розвиток інтересу та творчих здібностей-процес тонкий, індивідуальний, тому важливо підтримувати в дітях навіть найменший прояв зацікавленості.
    Використовуючи індивідуальний підхід до організації навчально-виховного процесу  отримуємо можливість диференціювати завдання, враховуючи психологічні та фізичні можливості учнів, їх інтереси нахили та рівень підготовленості. Слід допомагати слабким учням усувати прогалини в знаннях, уміннях і навичках, а добре підготовленим – розширювати і поглиблювати свої знання та вміння.
    Мета будь-якого уроку не може бути досягнута без умілого урізноманітнення способів і методів навчання з урахуванням вікових особливостей учнів, змісту робіт, можливостей отримання самостійно додаткових відомостей, побажань учнів, особливостей виконання завдань. Поєднання різних форм і методів навчання дає змогу ефективніше спрямувати творчу діяльність учнів у процесі трудового навчання, використовувати їхні потенційні творчі здібності.
    Практикуйте на  уроках використання різних ігрових моментів, мозаїку, незакінчені речення, кросворди, проблемні ситуації, диктанти та ін.
    Використання таких завдань дає можливість:
ü за короткий проміжок часу виявити рівень знань та вмінь учнів;
ü формувати навички самоаналізу та самоконтролю;
ü забезпечити як індивідуальну, так і фронтальну роботу на уроці;
ü здійснювати диференційований підхід до кожного учня.
    Щоб навчання в максимальній мірі сприяло розвитку учнів, пропонуйте дітям випереджаючі завдання, які учні можуть виконати, застосовуючи інформаційні технології – це можуть бути презентації, web-сайти, публікації, буклети та інше.
   Дуже важливо зацікавити дітей в процесі навчання, реалізувати ідею навчання без примусу, стимулювати позитивну мотивацію кожного учня в процесі різноманітних видів діяльності. Тому для вирішення цього питання в своїй роботі спираюсь на наступні принципи:
ü чітке визначення мети та кінцевих результатів роботи;
ü забезпечення привабливого характеру діяльності;
ü повага, довіра і щире ставлення до учня, визнання її досягнень;
ü виявлення факторів, що перешкоджають роботі.
    Творчі роботи для сильніших учнів я складаю таким чином, щоб вони були не лише більшими за обсягом чи кількістю вправ, а мали якісно інший, творчий характер, сприяли розвитку вмінь і навичок самостійної роботи, більш широкого застосування знань, тому чітко обмірковую кожен етап роботи, застосовую дидактичні принципи навчання, що дає змогу спрямувати і зумовити ефективність їхньої підготовленості.
    Перевірка, оцінка знань, умінь і навичок – суттєвий компонент навчальної діяльності. У структурі сучасного уроку перевірку розглядаю не тільки як контролюючий етап, а як продовження всього навчально-виховного процесу. На цьому етапі відбувається остаточне осмислення, систематизація і узагальнення знань. Для перевірки знань застосовую тестові, різнорівневі завдання, диктанти, кросворди, ребуси, експрес-опитування, вправи з ключем, вправи зі взаємоперевіркою, вправи-пазли, завдання на картках та ін.
    Зазначені види перевірки знань та вмінь допомагають урізноманітнити форми проведення уроків, враховувати індивідуальний підхід до учнів, залучати їх до творчості, пізнавального процесу.[17;  c.34-40]
    Урок узагальнення та систематизації знань можна провести в формі гри, яка складається з декількох турів, кожен з яких-гра за відомими телепередачами.
    На уроці повинна панувати атмосферу взаєморозуміння та доброзичливості, адже кожна дитина – унікальна особистість; своїми перевагами та недоліками.
    Важливою складовою своєї роботи вважаю створення на уроці ситуації успіху, щоб учні не боялись висловлювати свою думку, не боялись осуду, можливої невдачі, сподівалися на досягнення успіху, шукали способи усунення перешкод. Цьому сприяють гумор, терплячість, демократичність, щирість намірів.
    Дидактична мета є найважливішою складовою процесу навчання. Питання вибору, типу і, відповідно, структури уроку потребує ретельного обмірковування. Готуючись до уроків, спочатку визначаю, що планую зробити, а потім – якими засобами.
    Для досягнення поставленої мети уроку на кожному етапі застосовую різні методи і форми роботи. Завдяки цьому учні не тільки слухають розповідь вчителя, а й співпрацюють із ним, висловлюють свої думки, діляться інформацією, здійснюється взаємодія учня та вчителя.
    Завдання, як вчителя, вбачаю в тому, щоб пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, розвивати критичне мислення школярів:
ü свободи вибору;
ü відкритості;
ü діяльності;
ü зворотнього зв’язку;
ü ідеальності (взаємне навчання).
    Потрібно прагнути навчати дітей здатності самостійно аналізувати інформацію, аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, шукати оптимальних рішень.
    Для зацікавленості до предмету, розвитку творчих здібностей слід практикувати проведення нетрадиційних уроків, застосування  рольових та ділових ігор, проблемних ситуацій, творчих завдань та експериментів, дискусій, казок.
    Слід зазначити, що ігри доречні не на всіх уроках. Як правило, використовую гру при узагальненні, систематизації знань, або включаю елементи гри в різні етапи уроку.
    Інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями.
    Застосовуючи групові форми роботи, переконуюсь, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах, учні самостійно стають дослідниками, розв’язують доступні для них питання.
    Методистами, вчителями-практиками розроблено багато методик групової роботи. Найбільш відомі з них «велике коло», «акваріум», «мозковий штурм», «ажурна пилка», «займи позицію» і т.д.
    Будь-якому методу вчитель може дати специфічне забарвлення, спростити чи ускладнити його, пристосувати до будь-якої теми навчального матеріалу.
Ø «Мозковий штурм».  Один із найпопулярніших методів навчання і групової роботи. Мозковий штурм спонукає учнів проявити уяву т творчість, дає можливість їм вільно висловити свої думки Це метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою. Мета «мозкового штурму» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів. Такий метод добре працює на початку уроку, коли починається обговорення теми.
Правила роботи:
ü кажіть все, що спаде на думку;
ü не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших;
ü можна повторювати ідеї, запропоновані іншими;
ü розширення запропонованої ідеї заохочується;
ü мета – зібрати якомога більше ідей.
Ø Велике коло. Найбільш проста форма групової взаємодії. Учні сідають на стільці по колу. Вчитель формулює проблему. Протягом певного часу учні записують коротко свої пропозиції, а потім по колу зачитують. Група мовчки вислуховує, а потім обговорює.
Займи позицію. Такий метод дозволяє виявити думку, визначити прихильників і противників даної пропозиції. Корисний на початку уроку, або після опанування учнями певною інформацією. Усі учасники, подумавши над запитанням, повинні зайняти позицію «за» чи «проти», «скоріше за» чи «скоріше проти». Після викладу різних точок зору запитую у дітей чи не змінив хтось своєї думки:
-         За    
-         Не знаю
-        Немає конкретної позиції  
-        Проти
Порядок проведення:
ü висловіть свою думку з досліджуваної теми;
ü вам потрібно стати біля того плаката, який відповідає вашій позиції;
ü самостійно або в групі підберіть аргументи, висловіть їх класу;
ü вислухайте думки інших;
ü якщо ви змінили думку, перейдіть до іншого плакату.
    При виборі тематики варіативної частини, обов’язково враховую бажання дітей. Тільки тоді праця принесе справжнє задоволення.
    Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.
    Теоретичною основою запровадження інноваційних методів навчання мають бути  системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю. Бабанський, М. Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.
    Ми схиляємося до визначення, О. Пометун та Л.Пироженко: «Сутність інноваційного навчання  полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…»[7; 7].
    Усі наведені моделі мають низку загальних дослідницьких процедур:
1.  Виявлення проблеми;
2.  Формулювання проблеми;
3.  Прояснення незрозумілих питань;
4.  Формулювання гіпотези;
5.  Планування і розробка навчальних дій;
6.  Збір відомостей;
7.  Аналізі і синтез зібраних даних;
8.  Зіставлення відомостей і висновків;
9.  Підготовка і оформлення повідомлень;
10.  Виступ з підготовленим повідомленням;
11.  Переосмислення результатів у процесі відповіді на питання;
12.  Перевірка гіпотез;
13.  Формулювання узагальнень.
     Впродовж навчального процесу вчитель спонукає учнів до дослідження, доброзичливо, із зацікавленням він реагує на всі висловлювання дітей, створює атмосферу пізнавального пошуку.Тому ці моделі представляють собою не новий засіб викладання, а засіб навчання, який формує важливі пізнавальні вміння, які так само потрібні для розвитку дитини.