Розвиток креативних якостей учнів на уроках української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання у школі

       Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" спрямовує процес реального оновлення стану сучасної середньої освіти через магістральний напрям – творчість вчителя-предметника та його співтворчість з учнями. Цілком очевидно, що саме такий підхід педагогів до виконання своїх професійних функцій є умовою й водночас показником інтенсивного безперервного вдосконалення навчального процесу, на противагу застарілому, репродуктивному, стереотипному підходу до нього.
     Українська освіта входить в Болонський процес. Це потребує змін у системі викладання шкільних дисциплін, зокрема, й у викладанні української мови та літератури, спонукає вчителів до вдосконалення своєї методичної підготовки, особливо до різкого посилення зорієнтованості на творчу педагогічну діяльність.
      Сучасна освіта потребує педагогів – творчих особистостей з високим рівнем здатності до створення нових ідей з нетрадиційним мисленням, готових швидко й оригінально розв’язувати навчальні проблемні задачі. Така внутрішня особистісна тенденція до творчого розв’язання проблем у психолого-педагогічній науці дістала назву креативність. Очевидним є те, що лише вчителі, які мають достатньо розвинені креативні якості, можуть досягти високої професійної майстерності і сформувати творчі особистості своїх вихованців, стимулювати зростання їхніх інтелектуальних сил і можливостей.
      Метою загальноосвітньої та вищої школи XXI ст. є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми особистісно зорієнтованого, розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.
    Cучасний педагог – це насамперед творчий вчитель, який відмовився від ролі ретранслятора готових істин і перейшов на позиція помічника, консультанта, організатора навчальної роботи на основі діалогічного спілкування, спільної пошукової діяльності, що сприяє розвиткові інтелектуальних і творчих здібностей кожної дитини.
     Потрібно пам’ятати настанову великого педагога В. Сухомлинського про те, що робота вчителя – це творчість, а не буденне заштовхування в голови дітей знань.
     Розуміння необхідності орієнтації освіти на формування особистісних якостей в учнях зародилося ще в надрах соціократичної школи, завдяки новаторам гуманістичної педагогічної думки – В. Сухомлинському, Ю. Азарову, Ш. Амонашвілі, Є. Ільїну, Ю. Львовій, С. Лисенковій, В. Шаталову та іншим. Вони збагачували вітчизняну педагогіку ідеями діалогічного спілкування, досвідом співпраці вчителя та учнів, методами розвивального і випереджувального навчання. На жаль, їхні творчі знахідки так і не були перенесені в широку освітню практику.
     Учений на ниві освіти А. Маслоу із США вважав, що у зв’язку із прискоренням темпів розвитку цивілізації назріла потреба в новому типі людини, яка може жити в постійно змінюваному світі, впевнено й натхненно реагуючи на неминучі зміни, легко імпровізуючи та адаптуючись до них. На думку вченого, креативність – здатність до творчості – характерна для кожної психічно здорової особистості й може виявлятися практично в знаннях з усіх сфер, в усіх видах людської життєдіяльності. З цією здатністю творити пов’язані такі якості як гнучкість мислення, безпосередність, сміливість, готовність припускатися помилок, відкритість, ініціативність. Усі ці риси притаманні особистості в дитячому віці, проте з роками вони згасають. Більшість дітей, а значить, і людей, мають творчі задатки, та не всім удається реалізувати їх уповні, тому, я вважаю, особливо важливо організувати навчання дитини так, щоб воно активізувало розвиток її креативності.
     І вчений А. Маслоу поставив перед нами, педагогами, такі важливі завдання:
     Ми повинні навчити людей бути креативними в тому сенсі, щоб вони були готові сприймати нове, вміли імпровізувати, не боялися змін, уміли зберігати спокій.
     Ми маємо виростити новий тип особистості – людей-імпровізаторів, здатних миттєво приймати творчі рішення.
     Загальновідомо, що виховати творчу особистість може лише творча особистість, яка, за словами педагога К. Ушинського, не "наповнює посудину, а запалює факел" - тобто, жагу пізнання, дає імпульс сходженню до вершин творчості.
     Значні потенційні можливості для формування творчої особистості мають такі предмети як "Українська мова" та "Українська література", завдяки яким учні долучаються до мистецтва слова, національної та вселюдської культури й отримують багатий матеріал для всебічного розвитку своїх інтелектуальних, моральних, естетичних та креативних якостей, а це значить, що потрібно виробляти в учнів уміння альтернативно мислити, бачити кілька варіантів розв’язання певного поставленого завдання, не боятися творити нове, навіть помиляючись, тому що на помилках учні вчаться. Вчителеві необхідно збагачувати інтелектуальну, моральну, емоційно-вольову, естетичну, екзистенційну сферу діяльності та мислення учнів на всіх уроках української мови та літератури.
     Хочу коротко зупинитись на розкритті механізму творчості. Виявляється, він (механізм творчості) активний у кожної людини, дитини, учня: таланта, дилетанта, творця, мудреця, генія, ерудита. Як же він працює у кожного з них?
а) у людини-виконавця цей механізм працює на самозбереження;
б) у людини почуттів (дилетанта і ерудита) на самообслуговування;
в) у творця (мудреця, генія, таланта) на втілення своїх думок, почуттів та образів у матеріальні форми.
    Цей механізм творчості один і той же у всіх людей, і тільки від нас самих, від нашої мудрості і мужності залежить, у якому режимі він працюватиме, як він творитиме.
    Що ж таке творчість? Творчість – це процес народження нового, який здійснюється у природі чи в людині:
а) у природі – зародження, зростання, визрівання;
б) у людині – створення нових думок, почуттів чи образів – безпосередніх регуляторів творчих дій.
     Механізм творчості закладений у душі й тілі кожної здорової людини. А людина, за Арістотелем, саме через поетичну душу перетворює живе на духовне. Це і є продукт роботи почуттів, мислення, уяви. А енергією, що заводить механізм творчості, є чутливість людини. Отже, на мою думку, треба в кожній дитині розвивати чутливість душі – цей зародок творчості.
     Навчання в сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності та творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту всіх навчальних предметів школи, зокрема, української мови та літератури, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та розвиток їхніх творчих можливостей.
     Протягом багатьох років своєї педагогічної роботи з учнями шкіл різних типів (загальноосвітня, спеціалізована з поглибленим вивченням ряду предметів, гімназія та ліцей) намагалась працювати над виявленням творчого потенціалу учнів, які прийшли з молодших класів, з тим, щоб і надалі розвивати в них творчу уяву, фантазію, мислення і творчий підхід до вивчення української мови та літератури.
    Одним із основних завдань, є розвиток дитини як неповторної, унікальної індивідуальності, формування в неї творчого потягу до прекрасного, виявлення свого внутрішнього сприйняття художніх творів, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.
     Тому насамперед варто створити на уроці такі умови, за яких дитина почуває себе вільною у пошуку, не скованою рамками заборони, а розкриленою для творчого процесу - написання твору, вірша або казки.
     Обов’язковий елемент уроків української мови та літератури – це написання різних видів творчих робіт. Розумію, що не всі учні здатні викласти свої думки на папері, але прагнення щось сказати своє я ціную у своїх дітях. Під час виконання таких робіт понад усе ціную самостійність. Бо творчий процес не такий вже й легкий, але якщо в системі працювати, то з часом учні радують нас, вчителів, маленькими шедеврами своїх творчих поривань.
     Важливо переконати учнів у тому, що власна думка – найцінніша, тому не треба вживати стандартні, шаблонні, трафаретні фрази, бо вони нівелюють навіть одну на весь твір розумну тезу, речення, абзац. Та я гадаю, що і самій дитині буде приємно і цікаво вислухати твір свого однокласника, порівняти свою роботу із іншими і прагнути покращити свою роботу. Твір кожного учня привертає увагу товаришів, викликає критичне ставлення до написаного, а якщо робота творча, яскрава, то ще викликає у всіх захоплення, повагу, тобто збуджує певні почуття від почутих думок.
     У роботі словесника важливого значення варто надавати спостереженню за словом у тексті. Пильна увага учнів до образного слова активізує художнє сприйняття, сприяє кращому розумінню індивідуального стилю письменника, виховує любов до літератури як до мистецтва слова. Тому вагомо надавати такі завдання, які поглиблюють розуміння ролі слова.
    Робота над словом – надзвичайно важливий засіб розвитку творчих здібностей учнів. Це привчає кожного з них уважніше ставитися до написання твору, до вміння добирати влучні й образні слова, які б найкраще розкривали думку. Для цього на уроці використовую логічний аналіз тексту, виділення в ньому основної думки і деталей, вчу передавати зміст своїми словами. Обов’язково в ході уроку запрошую дітей взяти участь в бесіді, щоб вони розвивали своє логічне й образне мислення, збагачували культуру мовлення. Намагаюсь викликати інтерес до свого предмету. А це довга й копітка робота, часом ой яка нелегка!
     І для того, щоб навчити учнів писати цікаві й змістовні твори, виявити і розвинути креативні здібності дітей, необхідно показувати приклад власною роботою, тому в кожен урок вношу творчий елемент, пошук чогось нового, розв’язання проблемних завдань і запитань, щоб учні відчули неповторність цих уроків, запам’ятали їх. І тоді в учнів виникатиме бажання висловлювати власні, самостійні думки, поділитися ними з іншими. А заодно будуть формуватися в них високі моральні якості.
     Вважаю, що особистість учителя на уроці – секрет успіху. Тому уроки проводжу жваво, послідовно і обов’язково емоційно, намагаюся, щоб учні були моїми співрозмовниками, легко включались у бесіду, не боялись висловити свою думку, навіть в чомусь і помиляючись. Учні мають право на помилку! А нам, вчителям, потрібно допомогти дитині повірити в себе, поставитись до неї доброзичливо, довірливо, але із розумною вимогливістю, не допускаючи панібратства.
    Процес розвитку творчих можливостей не може обмежуватися лише уроками. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота. А це і конкурс на кращий твір (прозу, поезію), випуск літературних газет, ілюстрації та малюнки до прочитаних художніх творів, конкурс "Срібне слово" на кращого читця художнього твору чи автора власного твору.
     Сподіваюсь, що учні пронесуть у своїх серцях любов до рідного слова, до рідної української мови, і передадуть цю любов у спадок своїм дітям та онукам, бо тільки так можна зберегти і примножити любов до того, що тебе тримає на світі – це спілкування рідною мовою.
     Проблема розвитку творчих здібностей має таке саме право на існування, як і решта питань лінгводидактики. Вирішення її – одне з головних завдань сучасної мовознавчої науки, тому що безпосередньо від неї залежить формування світогляду дитини, можливість реалізації її творчого потенціалу.
     Від вирішення проблеми розвитку і вдосконалення креативних здібностей дітей залежить і формування особистості, якій притаманні найкращі якості справжнього українця.
     Творча особистість – головна мета креативної системи навчання. Творча особистість – це та цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, які певною мірою змінюють на краще життя людини. Креативна дидактична система визначає модель становлення творчої особистості як піраміду, в основі якої – гуманна людина зі всією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів.
     Відродження інтелектуального потенціалу України потребує систематичного, цілеспрямованого розвитку в школярів усіх типів навчальних закладів загальнонавчальних умінь і навичок. Поряд з цим повинні поглиблюватись і творчі вміння. А це спроможний зробити тільки творчо налаштований вчитель, який інтелектуальні вміння та навички вдосконалює із врахуванням вікових аспектів в процесі міжпредметного, цілеспрямованого, активаційного забезпечення, випереджального навчання, операційно-системного формування, поетапності, особистісно зорієнтованого навчання.
     Треба кожному вчителеві запам’ятати слова А. Дістервега: "Учитель мусить бути творцем". Тоді й учні будуть творчими послідовниками свого наставника.