Мій вірш

Моїм Бражинцям присвячується

Є у краї Полонськім квітучім

Мальовниче погоже село,

Бо яким би не був дощ плакучим,

Завжди сонячне й тепле воно.

Його роблять таким щирі душі

І гарячі серця бражинчан,

Що не лишать нікого байдужим:

Ні місцевих, ані прихожан.

Деревичка, немов Дніпро-річка,

Розділяє на два береги.

Оперезує, ніби стрічка,

Диво-парк, чудо-ліс і луги.

Школа в Бражинцях хожа на казку,

У якій проживають добро,

Щира усмішка, ніжність та ласка,

А в очах їх душевне тепло.

Вона рідна стає для чужого,

А чужий швидко стане своїм.

І якщо привела вже дорога,

То вважай, що знайшов другий дім.

І нехай яскравіше за сонце

Сяють очі й серця бражинчан,

Хай щоранку у кожне віконце

Занесе соловей нотний стан.

Хай душа завжди квітне барвисто,

І багатою буде земля,

Зі здоров'я та щастя намисто

Нехай має тут кожна сім'я!

                        Н.А.Гедзюра ©