Виховний захід до Дня української писемності та мови

РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ

Мета: формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови, ознайомити з історією української писемності та мови, навчити цінувати звичаї, традиції, вміння нашого народу, розвивати мислення, каліграфію, бажання розвиватися, пробудити почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: вишитий рушник, хліб, калина, проектор, презентація…

    Вступне слово вчителя.

   Шановні вчителі, учні, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української писемності та мови під назвою «Рідна мова в рідній школі».

   Повідомлення теми та мети виховного заходу.

Cлайд №1.

(На сцену виходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Учениця (Катерина).

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Учень (Олександр).

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

   Вчитель.   

    Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина, золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Учень (Андрій).

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому  крила.

То як же не любить мені тебе!

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

Слайд №2

Учениця (Тетяна).

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Слайд №3

Вчитель.

На землі великій

 Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

Землю засівають.

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє  море,

Про людей і квіти...

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Разом.    Наша велика славна Україна!

Учениця виконує пісню «Україна»

(Добровольська Катерина).

Слайд №4

Вчитель.

    В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України “Про День української писемності та мови”. В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.

Учень (Вадим).

Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України мова барвінкова, —
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
(Олександр Олесь)

Слайд №5

Вчитель.

    Із малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.

   Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою. Мовою, якою говорили діди й прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ.
     

Учень (Павло).

Ти — весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини при горбі...
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.
(Б. Олійник)

Слайд №6

Вчитель.

    Рідна та мова, яка вироблена рідним народом на його споконвічній землі і пристосована саме до його умов існування, до його менталітету, до його способу думання. Вона є рідною не тільки для всього народу, а й для кожного окремого індивіда, що належить до цього народу, незалежно від того, з якою мовою йому довелося зіткнутися при появі на світ. Рідна мова ― це мова предків і рідної землі.

Слайд №7

Учень (Олександр).

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
                                 Д. Павличко

Слайд №8

Вчитель.

    Люди, які забувають і зневажають рідну мову, гідні тільки жалю. Самі не розуміючи, що коять, вони зазнають непоправної втрати, стають на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства, бо народ може відбудувати все: господарство, добробут, — але мову відновити не може. Нація зникає, настає її історична смерть.

Сдайд №9

Вчитель.

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову (Ліна Костенко).

    Кожен народ має свою мову. Якщо народ втрачає свою мову, він перестає бути народом. Де хозари, де половці, де обри, де ятвяги, а разом з ними і їхні культури, звичаї? Їх нема, бо нема їхніх мов. Хоч генетичні нащадки цих народів існують, але вони розчинилися в інших народах, в інших культурах. Українська нація збереглася, бо зберегла свою мову.

Слайд №10

Вчитель.

Коли ж народ через свою несвідомість чи під тиском зовнішніх обставин перестає плекати найважливіше — рідну мову, зрікається найцінніших скарбів, здобутих пращурами.  За весь час існування української мови було багато спроб знищити її, щоб здобути владу над усім народом. Доля нашої мови складалася трагічно — від обмеження у побутовому спілкуванні до повного її заперечення. Але тяжкі часи минулися, і, не зважаючи на численні перешкоди і лихоліття, українська мова все-таки вистояла.
    
Слайд №11

Учень (Максим).

І на злість ворогам засіяла вона
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
(В. Самійленко)

Вчитель.

    Тим-то й образливо, що, пройшовши стільки тяжких випробувань, українська мова все-таки й сьогодні піддається зневазі й образливим словам. 

    Ми можемо знайти в історії не тільки сумні сторінки, а й ті, якими можемо пишатися. Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого джерела. Калиновою, солов'їною називали прекрасну українську мову поети. Але мова може бути не тільки барвінковою, вона буває і знаряддям боротьби:
     

Слайд №12

Учень (Оксана).

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
                                      Леся Українка

Вчитель.

    Крім того, українська мова — одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку.

    Найбiльше серед письменникiв переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Кулiш, А. Малишко, i зараз вони тривожать серце i Дм. Бiлоусу, i Б. Олiйнику, i Дм. Павличку, Л. Костенко, I. Драчу та багатьом iншим. А вже про Шевченка i говорити нiчого.

Слайд №13

Учень (Леонід).

Одна вона у нас така –
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вінка.

                   Т.Шевченко.

Вчитель.   

    Роль мови у життi людини важко переоцiнити.  Можна багато говорити про красу, мелодiйнiсть, чарiвнiсть украïнськоï мови. Тiльки глухий не оцiнить її краси . А яка сила жарту i дотепу в украïнця!

    І щоб трішки розважитись, запрошуємо вас на ярмарку.

Інсценізація ярмарки

(Катерина та Лілія)

Слайд № 14

Вчитель.

    Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова впродовж вiкiв, скiльки виходило циркулярiв про ïï заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року украïнська мова знову здобула статус державноï. Наша мова гiдна такого статусу, бо нею можна сказати i найнiжнiшi слова освiдчення, i найдотепнiшi жарти, а зараз вона вчиться бути ще й дiловою.

    Перед нею великi можливостi. Ось тiльки нам, украïнцям, треба навчитися ïï поважати, вважати рiдною, найкращою. Бо мова - це сутнiсть людини, це першоелемент народу, нацiï. Це не лише засiб творчостi, хоч i це ïï величезний пласт, це - душа народу, його самобутнiсть, неповторнiсть.

   Україна та українська мова – це одне  ціле.  Пам’ятаймо про людей,  які віддали своє життя тільки тому, що говорили українською, крізь  століття  зберегли мову -  душу нашого народу.  Пам’ятаймо про них та шануймо  їх. Шануймо нашу мову – іншої в нас нема і не буде. І нам не треба іншої.  Мусимо  плекати, доглядати, піклуватися  про неї.  Бо це  те  спільне, народне, що належить нам всім і  об’єднує нас.

Учень (Андрій).

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно.
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам.
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить.
                                  М. Рильський

Слайд №15

Вчитель.   

    Якби не було української  мови,  тоді не було б українського народу, був би він немов сирота, неначе  каліка… Рідна мова – це наш спадок,   дар Божий,  велика цінність, народний скарб. Неможливо любити Батьківщину,  відмовляючись  водночас від  її рідної мови. 

    Потрібно відчувати мову кожною часткою своєї душі, пам'ятати, що мова народу — його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки, хоч вона й творить мовний національний колорит.

Слайд №16

Вчитель.   

    Українська мова зараз одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. І ми, українці, повинні захистити її від посягань різних зайд і перевертнів, як її досі захистили наші предки.

    Житиме наша рідна мова — житиме й наш народ!   Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги до батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва.
                                      

   Сьогодні, в День української писемності, я вирішила не розповідати вам про вже відоме (виникнення та розвиток писемності), не перевіряти рівень знань з правопису, а спробувати зацікавити і, можливо, надихнути на нові відкриття талантів. 

   Не буду багато говорити – дивимось!

Слайд №17 (Перегляд відео).

Слайд №18

Учениця (Тетяна).

Мова кожного народу – неповторна і – своя

 В ній гримлять громи в негоду                

 В тиші – трелі солов`я                

 На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Солов`їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так , як мати,-

Мова в кожного із нас.

Учень (Роман).

Мово рідна! Слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Слайд № 19

Вчитель.

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш

І дорожче в час недолі?

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злила, —

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій

І в Вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,

Легше гори нам нести,

Ніж тебе розіп'ясти,

Наша мово, наша мати!

Слайд №20

Ні! В кім думка прагне слова!

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

— В рідній школі — рідна мова!

І спасе того в недолі

Наша мрія золота,

Наше гасло і мета

— Рідна мова в рідній школі.

                                  О.  Олесь

Пісня «Рідна мова»

(Лівак Тетяна)

Вчитель.   

    Наша відкрита виховна година присвячена святу. Я думаю, що це не випадково, адже виховувати потрібно з усмішкою, залишаючи приємні спогади, корисні знання, моральне та естетичне задоволення, а головне – бажання бути кращим і не забувати, хто ми є і для чого живемо.

Переглянути презентацію до виховного заходу>>>