Мелодія мого серця
Як квітка у розкішному саду,
Буяє рідна українська мова.
І я тими стежками щодня йду,
І слухаю мелодію чудову.
Вона мені наспівує любов
До вічного, прекрасного, живого,
Вона нагадує для мене знов,
Про давні дні і про основу.
Про те підґрунтя, що дає життя,
Про колискову, мамину розмову,
Про майбуття без каяття,
Про совість, що приходить знову.
Прислухайся до шепоту трави,
Заглянь у очі небу гомінкому,
Понюхай квіточку, але не рви,
Віддайся запаху п’янкому.
Завжди тримай у серці цю любов,
Бо рідна мова обігріє в злидні.
Зневіришся – розпочинай все знов,
Не слухай багачів, бо вони бідні.
Н.А.Гедзюра ©
Немає коментарів:
Дописати коментар